Старша медична сестра закладу - Якимцова Марина Юріївна

Стаж роботи - 20 років. Освіта - Запорізьке медичне училище № 2

ОБЕРЕЖНО, КЛІЩІ!

З настанням теплої пори спілкування з природою стає досить частим явищем. Прогулянки в парках, лісах, риболовля, полювання і багато інших видів діяльності, це улюблені заняття, які приносять людині масу задоволення. Проте все не так райдужно, як здається. На жаль, природа таїть в собі безліч небезпек для здоров’я людини, і одна з них —кліщі. 

Ці паразити поширені всюди, і немає ніяких гарантій того, що прогулюючись по міському парку, вам вдасться уникнути укусу кліща.

                             Чим небезпечні кліщі?                  

Небезпека кліщів полягає в тому, що вони є переносниками багатьох інфекцій, зокрема кліщовий бореліоз та енцефаліту. Звичайно ж, це зовсім не означає, що укус кліща неминучий і веде до захворювання. У разі якщо кліщ не заразний, то і небезпеки для здоров’я він не несе.

Найбільш відомими є іксодові кліщі — переносники кліщового енцефаліту, бореліозу, висипного тифу та інших захворювань. Іксодові кліщі можуть стати і причиною розвитку хвороби Лайма. Це небезпечне захворювання, при якому в першу чергу уражаються серце, нервова система та опорно-рухового апарату. Якщо вчасно не пройти курс лікування, то хвороба Лайма може призвести до інвалідизації і навіть смерті хворого.

                                   Де водяться кліщі?

Кліщі зустрічаються повсюдно, проте існують місця, де їх чисельність особливо велика. Так як всі кліщі люблять вологу, то найчастіше вони зустрічаються в місцях з хорошою зволоженістю. Найчастіше це затінені місця з листяної рослинністю і густою травою. Також багато кліщів водиться на луках, лісових ярах, узліссях і берегах водойм з рослинністю.

Важливо знати, що в лісах кліщі у великій кількості концентруються на лісових стежках, на узбіччях яких росте трава. Це пов’язано з тим, що кліщів дуже приваблює запах тварин і людей, які часто пересуваються по цих стежках.

                            Кліщі не падають з дерев!

Вельми поширена думка про те, що кліщі з гілок дерев стрибають на своїх потенційних жертв. Однак це не більше ніж омана. Міф про стрибаючих кліщах виник неспроста. Часто кліщів помічають на верхніх частинах тулуба (плечі, шия), що і наводить думку про те, що вони падають на людей з дерев. Насправді кліщі — істоти вельми приземлені, в прямому сенсі цього слова, і перший пункт призначення для кліща це нижні кінцівки людей і тварин. А далі кровопивці піднімаються вгору по тулубу у пошуках відповідного місця для укусу. До речі, перед тим, як вкусити, кліщ може 1-2 години перебувати на тілі. Тому не нехтуйте оглядом свого тіла після прогулянки на природі. Ваша пильність допоможе вам уникнути багатьох проблем.

            Найкращий захист — правильне екіпірування

Найголовніше засіб від укусів кліщів — це одяг, надійно закриває тіло людини. У цьому зв’язку шорти для походу в ліс суворо протипоказані. Для цих цілей краще всього використовувати довгі брюки з гумками внизу, щоб кліщ не зміг залізти під штанину. Верхній одяг також має бути з довгими рукавами з гумками. Намагайтеся одягатися в одяг світлих тонів (краще білу), на ній найлегше помітити кліща. Із взуття переважніше чоботи або черевики, куди можна закласти штанину. На голову одягаємо кепку або хустку. В ідеалі для лісових прогулянок підійде енцефалітний костюм. Вартість такого спеціального одягу невисока, і дозволити собі це може кожен.

Наявність захисного одягу зовсім не означає, що ви можете більше не турбуватися про кліщів. Оглядайте тіло кожні 15-30 хвилин, особливо такі місця, як шия, пахви, пах і вушні раковини. Найчастіше саме на цих ділянках тіла паразитують кліщі, тому що шкіра в цих місцях тонка і ніжна, що спрощує паразитам роботу.

                                      Захисні засоби

Захисний одяг, а також відкриті ділянки тіла потрібно обробити спеціальними речовинами. Сьогодні існує кілька груп спеціальних захисних засобів від кліщів:

• Репеленти — речовини, що відлякують кліщів. Практично у всіх відомих репелентах міститься речовина діетілтолуамід. Цей засіб можна наносити на одяг, а також відкриті ділянки тіла (на коліна, щиколотки і груди). При контакті з репелентом кліщ починає йти в протилежну сторону і в кінцевому підсумку покидає тіло. Одяг, оброблена репелентами, зберігає захисні властивості до 4-5 діб. Перед тим, як наносити засіб, уважно читайте інструкцію!

• Акарицидні засоби — речовини, що вбивають кліщів. До складу акарицидних препаратів входять нервово-паралітичні речовини, при контакті з яким у кліща виникає параліч кінцівок, і він падає з одягу. Акарицидні засоби від кліщів токсичні для людини, і тому наносити їх можна тільки на одяг, але не на відкриті ділянки тіла.

• Комбіновані засоби. До складу комбінованих засобів від кліщів входять як діетілтолуамід, так і альфаметрін (нервнопаралітіческого компонент). Наносити такі кошти можна тільки на одяг.

 

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Травма — це тілесне ушкодження внаслідок дії зовнішніх чинників. Ушкоджен­ня, що часто трапляються у дітей різного віку, називають дитячим травматизмом. Найпоширенішими видами травматизму серед дітей до семи років є побутовий, ву­личний і транспортний.

 

Побутовий травматизм

Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома. Систематично виховуйте в дитині обачливість і обережність.

Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання елек­тричних приладів.

Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти.

Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі, аби уберегти її від термічних опіків.

Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання дитини.

Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди.

Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти ди­тину від падіння та забиття.

Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи та розетки.

Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя.

 

Вуличний травматизм

Привчіть дитину бути обережною на сходах і під час підйому та спуску міцно три­матися за поручні.

Поясніть дитині, що під час ігор з іншими дітьми слід поводитися чемно: не штов­хати інших, не кидатися піском тощо.

Не дозволяйте дитині залазити високо на дерева, драбини, споруди, щоб уберегти її від падіння з висоти.

Поінформуйте дитину, що всі каналізаційні люки, підвали та канави слід оминати.

Не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках.

Перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячих майданчиках і в парках відпочинку на справність перед катанням чи тренуванням.

Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.

Розкажіть дитині, що ходити під балконами будівель небезпечно через можливість падіння предметів, бурульок тощо.

 

Транспортний травматизм

Навчайте дитину правилам дорожнього руху з раннього віку і постійно зміцнюйте ці знання.

Не залишайте дітей без догляду на подвір'ї, на вулицях з інтенсивним рухом тран­спорту.

Стежте уважно за дітьми під час їхнього катання на велосипедах, самокатах, сан­ках, роликах тощо.

Забороняйте дітям кататися на велосипедах, самокатах, скейтах тощо на проїжд­жій частині дороги та мостах.

Подавайте позитивний приклад дитині бездоганним дотриманням правил дорож­нього руху.

Переходьте дорогу лише по пішохідному переходу і в спеціально призначених міс­цях, тримаючи дитину за руку.

Звертайте увагу дитини на інтенсивність вуличного руху, світлофори, пішохідні пе­реходи, сигнал «Стережись автомобіля».

Пояснюйте дитині правила поведінки на дорозі під час кожного перебування на вулиці.

Привчіть дитину ходити лише по тротуарах з правого боку дороги, а в тих місцях, де тротуарів немає, йти з лівого боку дороги назустріч транспорту.

 

Не перетворюйте турботу про дитину на безперервні заборони та обмеження, щоб не образити її і не викликати зворотної реакції.

Гігієна дітей дошкільного віку

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
        Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
          Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.
          Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
         Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
         Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
         Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
          Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
           Iз раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
           Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

Профілактика грипу та ГРВІ

1. Що таке грип і ГРВІ

Грип — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається вірусом грипу. У побуті грипом часто називають будь-яку застуду, що не є вірно, тому що, окрім власне вірусу грипу, схожі симптоми можуть бути викликані багатьма іншими (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси і т.і.).

Симптоми, які викликаються цими збудниками, дуже схожі. Тому вірусні захворювання дихальної системи були об’єднані в групу ГРВІ — гострих респіраторних вірусних інфекцій. З цієї ж причини точно встановити, який саме збудник став причиною конкретного випадку хвороби, опираючись лише на дані огляду хворого, неможливо.

Точно визначити збудника і поставити діагноз «грип» можна тільки використовуючи лабораторні методи діагностики, які, на жаль, не завжди доступні лікарю.

 

Також захворювання дихальних шляхів можуть бути викликані бактеріями (стрептококами, гемофільною паличкою, стафілококами та іншими). При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному розпитуванні і ретельному обстеженні можна, якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусної, інфекцією. Звичайно ж, остаточно визначитися з збудником можна, знову ж таки лише після лабораторної діагностики.

2. Як передаються ГРВІ

 

   Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

  Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітряно-крапельний. Тим не менш, він грає не меншу, а можливо, і більшу роль у поширенні простудних захворювань. Ось чому важливо мити руки і уникати дотиків рук до власного обличчя особі при спалахах респіраторних інфекцій.

 

     До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі в зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до 3-х тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів та ін.

     З іншого боку, для успішного проникнення вірусу в організм важливий ще один фактор — кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм. Чим їх менше, тим менше ймовірність того, що захисні бар’єри організму будуть подолані і виникне захворювання. Висока концентрація вірусів може зберігатися в закритих приміщеннях, особливо з великими скупченнями людей: офісах, школах, дитячих садках, громадському транспорті, магазинах. Навпаки, на відкритому повітрі зустріти достатню для зараження кількість мікробних часток практично неможливо.

 

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

3. Профілактика грипу та ГРВІ у дітей

     Вже багато років гострі респіраторні вірусні інфекції є однією з пріоритетних проблем охорони здоров'я в світі. Високий рівень захворюваності на ГРВІ характерний для всіх вікових груп, але найбільшу небезпеку ці захворювання представляють для дітей, так як у них вкрай високий ризик розвитку ускладнень. Тому профілактика ГРВІ у дітей є однією з найбільш актуальних завдань в педіатрії.

1) Профілактика за допомогою обмеження контактів (необхідно уникати місця великого скупчення людей, наприклад, громадський транспорт, поліклініки, аптеки і великі магазини).

2) Носіння маски, миття рук і носа.

3) Профілактика за допомогою регулярного прибирання.

4) Профілактичний догляд за слизовими оболонками (щоб уникнути сухості слизових, можна приготувати спеціальний зволожуючий розчин, змішавши один літр чистої кип'яченої води з однією чайною ложкою солі. Потім треба взяти флакон з розпилювачем (наприклад, від сосудозвужуючого препарату) і залити туди отриманий розчин, а потім впорскувати його в носові ходи якомога частіше. Якщо часу для самостійного приготування зволожуючого розчину немає, то можна купити вже готовий в аптеці (аква маріс, Хьюмер, салін, носоль та ін.).

5) Загальна профілактика (під час епідемії ГРВІ батьки повинні подбати про повноцінне харчування своєї дитини, сон та відпочинок. Корисні прогулянки на свіжому повітрі).

 

Як уберегти дитину від застуди

1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка.
2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі.
3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.
4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.
5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання.
6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги.
7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками.
8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.
Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

 

 

ЖАРОЗНИЖУВАЛЬНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Перед вживанням обов'язкова консультація лікаря!!!

 Коли у дитини температура, матусі повинні точно знати, коли можна її збивати, які існують жарознижуючі засоби для дітей, в якому дозуванні і формі їх прийом безпечний.

 

 1. На сьогоднішній день самим безпечним препаратом для зниження температури у дітей є Парацетамол, він випускається в різних формах – свічках, суспензіях, сиропах, таблетках. 

2. Далі дозволено до застосування дітям нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) – Ібупрофен, він більш ефективний і надовго збиває температуру, оскільки володіє пролонгованою дією, відповідно, у цього засобу більше протипоказань і можливих побічних дій.

3. Серед сучасних НПЗЗ останнім часом широко застосовується Немисулід (гранули для суспензії Німесил, Немулекс, суспензія Нимулід), але для дітей він протипоказаний через відсутність достатніх досліджень. Його застосування можливе тільки дітям після 12 років і тільки за призначенням лікаря. 

В першу чергу слід керуватися віком малюка, а також можливою схильністю до алергії, також має значення як швидко діє та чи інша форма лікарського засобу, враховувати діючу речовину. 

Сиропи, рідкі мікстури, жувальний таблетки – надають дію через 20-30 хвилин.

 Свічки – діють через 40 хвилин, але вони більш ефективні і просто ідеальні, якщо дитина відмовляється від прийому ліків або його нудить, від прийому рідини виникає блювота. Свічки слід вводити після спорожнення кишечника і краще на ніч. 

Жувальні таблетки, а також солодкі сиропи – підходять не всім діткам, наявність в них різних хімічних добавок і ароматизаторів можуть викликати алергію. Крім того, навіть самі діючі речовини жарознижуючих засобів можуть спровокувати алергічну реакцію, тому слід бути дуже уважними при прийомі будь-якого засобу вперше. 

Будь-який жарознижуючий засіб для дитини слід застосовувати тільки після консультації з педіатром. Перед застосуванням будь-якого препарату, слід уточнити дозування згідно віку, а також вивчити інструкцію. Можливо, що лікуючий лікар може змінювати дозу препарату за показаннями. Повторний прийом ліків можливий не раніше 4 годин після першого прийому за умови, що температура перевищує 38,5С і дитина важко переносить її. Слід пам’ятати, що жарознижувальна терапія є симптоматичною, і лише полегшує стан дитини, а основу терапії повинне складати лікування захворювання, яке викликало підвищення температури. 

 

Огляд всіх жарознижувальних засобів для дітей.

 У педіатрії використовуються наступні форми антипіретиків – жарознижувальних засобів для дітей: 

Парацетамол – аналоги Панадол, Калпол, Еффералган, Дофалган, Тайленол, Мексален, Доломол. 

Одноразовий прийом дози парацетамолу знижує на 1, максимум 1,5 температуру і тільки на 4 години, при сильній гарячці і до 2 годин, не виключається також вірогідність підвищеної чутливості у дитини до парацетамолу. 

Ібупрофен – аналоги Ібуфен, Нурофен, він менш безпечний, але є більш ефективним.

 Вібуркол – гомеопатичний засіб.

 Заборонено використовувати як знеболюючий і жарознижуючий засіб для дітей – Аспірин (тобто Ацетилсаліцилову кислоту), Амідопірин, Антипірин, Анальгін, Фенацетин та інші препарати на їх основі. 

Серед народних жарознижуючих засобів для дітей, часто батьки використовують розтирання спиртом або оцтом. Це дуже небезпечні методи, які не можна застосовувати для немовлят і дітей до 3 років, оскільки у малюків через шкіру відбувається інтенсивне всмоктування і це загрожує алкогольним, токсичним отруєнням дитини. 

Полегшити стан дитини при високій температурі допомагає рясне пиття, його можна урізноманітнити свіжовичавленими соками, особливо корисний вишневий, апельсиновий, журавлинний , брусничний морси, малинове варення, різні збори лікарських трав. 

Парацетамол дитячий чинить жарознижувальну і знеболювальну дію, при захворюваннях, що супроводжуються високою температурою – при грипі, ГРВІ, застуді, при отиті, прорізуванні зубів. 

Протипоказання: в період новонародженості (до 1 місяця, до 3 місяців з обережністю), підвищена чутливість до препарату. 

Застосовувати з обережністю при синдромі Жильбера, цукровому діабеті, печінковій та нирковій недостатності, вірусному гепатиті. 

Побічні дії: свербіння, висип, ангіоневротичний набряк, анемія, метгемоглобінемія, тромбоцитопенія. 

Симптоми передозування: після прийому підвищених доз через добу можливе виникнення нудоти, блювоти, порушення функції печінки, блідість шкірних покривів, відсутність апетиту.

 

 

Вітаміни і здоров’я вашої дитини

       Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.

        Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР).

        Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму.  Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести до захворювання на рахіт.  Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з’являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється. Джерелом вітаміну D служить риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин.

        Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях, молоці, яєчному жовтку.

        Вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до захворювань. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо) Багатими на цей вітамін є : шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.

       Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи , надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.

       Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору. Джерелом вітаміну А служить печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі перетворюється на вітамін А.  Насамперед- це морква, помідори, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.

       Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні організму.

       В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.